Загальна характеристика комп’ютерних вірусів
Сьогодні масове застосування персональних комп’ютерів, на жаль, виявилося пов’язаним з появою програм-вірусів, що самовідтворюються, перешкоджаючи нормальній роботі комп’ютера, руйнують файлову структуру дисків і пошкоджують збережену у комп’ютері інформацію.Незважаючи на прийняті в багатьох країнах закони про боротьбу з комп’ютерними злочинами й розробку спеціальних програмних засобів захисту від вірусів, кількість нових програмних вірусів постійно зростає. Це вимагає від користувача персонального комп’ютера знань про природу вірусів, способи зараження вірусами й захисту від них.
Властивості комп’ютерних вірусів
Зараз застосовуються персональні комп’ютери, у яких користувач має вільний доступ до всіх ресурсів машини. Саме це стало причиною небезпеки, що одержала назву комп’ютерного вірусу.
Формальне визначення поняття «комп’ютерний вірус» дотепер не придумане, і є серйозні сумніви, що воно взагалі може існувати. Численні спроби дати «сучасне» визначення вірусу не мали успіху. Щоб відчути всю складність проблеми, спробуйте, наприклад, дати визначення поняттю «редактор». Ви або придумаєте щось дуже загальне, або почнете перелічувати усі відомі типи редакторів. І те й інше навряд чи можна вважати прийнятним.
Насамперед вірус — це програма. Таке просте твердження саме по собі здатне розвіяти безліч легенд про незвичайні можливості комп’ютерних вірусів. Вірус може перевернути зображення на вашому моніторі, але не може перевернути сам монітор. До легенд про віруси-убивці, «що знищують операторів, виводячи на екран смертельну колірну гаму 25-м кадром», також не треба ставитися серйозно. На жаль, деякі авторитетні видання час від часу публікують найсвіжіші новини з комп’ютерних фронтів, які при ближчому розгляді виявляються наслідком не цілком ясного розуміння предмета.
Вірус — програма, що має здатність самовідтворюватися. Така здатність є єдиним засобом, властивим усім типам вірусів. Але не тільки віруси здатні до самовідтворення. Будь-яка операційна система і ще безліч програм здатні створювати власні копії. Копії ж вірусу можуть узагалі не збігатися зі своїм оригіналом.
Вірус не може існувати в «повній ізоляції»: сьогодні не можна уявити собі вірус, який не використовує код інших програм, інформацію про файлову структуру або навіть просто імена інших програм. Причина зрозуміла: вірус повинен яким-небудь способом забезпечити собі передачу управління.
Класифікація вірусів
Сьогодні відомо більше 70000 програмних вірусів, їх можна класифікувати за такими ознаками:
— середовище існування;
— спосіб зараження середовища існування;
— вплив;
— особливості алгоритму.
У залежності від середовища існування віруси можна поділити на мережні, файлові, завантажувальні й файлово-завантажувальні. Мережні віруси поширюються у різних комп’ютерних мережах. Файлові віруси проникають головним чином у виконавчі модулі, тобто у файли, що мають розширення СОМ і ЕХЕ. файлові віруси можуть проникати і в інші типи файлів, але, як правило, записані в таких файлах, вони ніколи не одержують управління і, отже, втрачають здатність до розмноження. Завантажувальні віруси проникають у завантажувальний сектор диска (Boot-сектор) або в сектор, що містить програму завантаження системного диска (Master ). Файлово-завантажувальні віруси заражають як файли, так і завантажувальні сектори дисків.
За способом зараження віруси поділяються на резидентні й нерезидентна Резидентний вірус при зараженні (інфікуванні) комп’ютера залишає в оперативній пам’яті свою резидентну частину, яка потім перехоплює звертання операційної системи до об’єктів зараження (файлів, завантажувальних секторів дисків і т. ін.) і проникає в них. Резидентні віруси знаходяться в пам’яті і є активними аж до вимикання або перезавантаження комп’ютера. Нерезидентні віруси не заражають пам’ять комп’ютера і є активними протягом обмеженого часу.
За ступенем впливу віруси можна поділити на такі види:
— безпечні, що не заважають роботі комп’ютера, але зменшують обсяг вільної оперативної пам’яті й пам’яті на дисках, дії таких вірусів виявляються в яких-небудь графічних або звукових ефектах;
— небезпечні віруси, що можуть призвести до різних порушень у роботі комп’ютера;
— дуже небезпечні, вплив яких може призвести до втрати програм, знищення даних, стирання інформації у системних областях диска.
За особливостями алгоритму віруси важко класифікувати внаслідок їх різноманітності. Найпростіші віруси — паразитичні, вони змінюють вміст файлів і секторів диска і можуть бути досить легко виявлені й знищені. Можна відзначити віруси-реплікатори (їх називають черв’яками), що поширюються у комп’ютерних мережах, знаходять адреси мережних комп’ютерів і записують за цими адресами свої копії. Відомі віруси-невидимки (так звані стелс-віруси), які дуже важко знайти й знешкодити, тому що вони перехоплюють звертання операційної системи до уражених файлів і секторів дисків і підставляють замість свого тіла незаражені ділянки диска. Найважче знайти віруси-мутанти, що містять алгоритми шифрування-розшифрування, завдяки яким копії одного й того вірусу не мають жодного повторюваного ланцюжка байтів. Є й так звані квазівірусні (троянські) програми, що хоча й не здатні до самопоширення, але дуже небезпечні, тому що, маскуючись під корисну програму, руйнують завантажувальний сектор і файлову систему дисків.
— дуже небезпечні, вплив яких може призвести до втрати програм, знищення даних, стирання інформації у системних областях диска.
За особливостями алгоритму віруси важко класифікувати внаслідок їх різноманітності. Найпростіші віруси — паразитичні, вони змінюють вміст файлів і секторів диска і можуть бути досить легко виявлені й знищені. Можна відзначити віруси-реплікатори (їх називають черв’яками), що поширюються у комп’ютерних мережах, знаходять адреси мережних комп’ютерів і записують за цими адресами свої копії. Відомі віруси-невидимки (так звані стелс-віруси), які дуже важко знайти й знешкодити, тому що вони перехоплюють звертання операційної системи до уражених файлів і секторів дисків і підставляють замість свого тіла незаражені ділянки диска. Найважче знайти віруси-мутанти, що містять алгоритми шифрування-розшифрування, завдяки яким копії одного й того вірусу не мають жодного повторюваного ланцюжка байтів. Є й так звані квазівірусні (троянські) програми, що хоча й не здатні до самопоширення, але дуже небезпечні, тому що, маскуючись під корисну програму, руйнують завантажувальний сектор і файлову систему дисків.
Комментариев нет:
Отправить комментарий